Колись про Остапа Кіндрачука вже писала sommerset в КП, де цей чудовий дід мандрує та його інтерв’ю. Якраз всю зиму ялтинський кобзар грає в столиці. Ще трішки весною. Мабуть у Остапа є свій графік, в яку пору року де буде грати. В Варшаві, Дрездені чи Ялті. Вчора, пробігаючи Хрещатиком, я зупинила на ньому свій погляд. Фотопогляд.
Остап про Дрезден: - Перші дні мене сторонилися. Дивилися з нерозумінням. Сидить дідько у козацькому костюмі, а на голові — оселедець. Чув про себе: то «арабіше шейх», то «русіше цар». Одна німкеня мене назвала навіть «Чингізханом».
Про свій музичний інструмент: - Знаєте, бандура має такі властивості, що вона всіх робить добрішими..
Про те, як почав кобзарювати: - Якось закинув вугіллячко у котел, а сам на подвір’ї сів грати на бандурі .
Про козацтво: — Козацтво — продукт Середньовіччя, який виник у той час, коли Україні загрожувала експансія мусульман та поляків, не було кому відстояти українців. Саме тоді народний геній створює своє ополчення: вільні люди збираються в козацьку спільноту і відстоюють, як можуть, нашу нещасну Україну. Що можна зробити з шаблею в руці в атомний вік?
Про смерть:- Мрію у поході, в мандрах померти. По-козацьки. Мені не страшно, адже я з оселедцем, а ганьбити його не маю права. Навіть сниться, що стріну саме в дорозі свою смерть. Кожен вікінг мріяв померти із мечем у руці, а я — з бандурою...
Про алкоголь: - Ниркло дав мені бандуру додому, і я здивував донечку та жінку, по-перше, тим, що прийшов абсолютно тверезий (ішов же на пиво, а всі знали, що пивом не закінчується!), по-друге, тим, що повернувся з бандурою та й заграв їм пісню! Вони тільки таращили на мене очі! Відтоді я більше не вживаю ні пива, ні вина, ні горілки, навіть шампанського на Новий рік не п’ю! І майже усіх своїх знайомих ровесників я вже перехоронив. Вони, на жаль, вчасно не припинили пити пиво, як це свого часу зробив я.
Цитати з інтерв’ю Остапа Кіндрачука взяла на citylife.com.ua, та day.kiev.ua.
delina в друзья
