Велике село та дещо поруч.


Село Микуличин таки велике, одне з найбільших у Європі. Розташоване в долині річки Прут, серед синіх пірамід гір. Дуже зручне для відпочиваючих місце, бо поруч Яремче, Буковель. В селі безліч котеджів, вартість проживання в яких інколи приємно відрізняються від  інших курортів. Як на мене, Микуличин має власну, неповторну енергетику.  Відчувається така мирність і безпека, що навіть вночі, гуляючи вуличками можна тільки насолоджуватися казковістю сільських пейзажів з димарями, які (таке вже мало де зустрінеш) димлять! А вдень на вулиці зовсім нікого не зустрінеш. Зостається тільки розмірковувати де і чого місцевий люд ховається) Мабуть біля печі, або каміну, сидять , чи дивляться телеящік( капєц, коли така краса навколо!). А вже якщо зустрінеться де-хто із аборигенів, то знайте правило - обов*язково привітайтесь. Якщо людина старша за вас - вітайтесь першими, а якщо молодша - відповідайте. Частіше всього замість звичного  "добрий день" можна почути "слава Ісусу".  Таке привітання не звичне для нас, але більшість карпатців сповідають Греко-католицьку віру, що вміщує як православні, так і католицькі традициї.


Открыть | Комментариев 32

Фотофакти про Карпати. Та що треба знати про буковельський "несезон".


Ми вирушили до Карпат з сірого Києва саме перед неочікуваним сніговибриком. Всю дорогу милувалися графікою полів, що припудрило снігом, а вже Коломия зустріла нас повністю біла . І так було радісно бачити гарнющу зиму! Та ще й так доречно під нашу подорож! Та в Буковелі снігу серед літа не чекали, бо грудень за два тижня до Нового року панове місцеві вважають за НЕСЕЗОН.) Хлопці не поспішаючи кладуть каміння на майбутні тротуари прямо в сніг, трішки розчистивши його руками. Любителі зимового відпочинку швендяють по проїзджій частині дороги разом з тракторцями та самосвалами. В бульдозерах за знову прибулими розслаблено слідкують рєбята з золотими посмішками. Все гаразд.Тільки прокати ще не працюють і червононосий вуйко запевнює нас : не спішіть, ще не сезон, заходьте завтра, може буде. Завтра буде сезон, подумали ми і пішли просто гуляти. На єдиному підйомнику, що працює(бо інші ще не включили) в заметілі від снігопушок, ми піднялися на гору і просто насолоджувались красою карпатських смереково-ялинових гір, пили псевдоглінтвейн і просто кайфували від зими, за якою скучили.


Открыть | Комментариев 17

Таємниці Манявського скиту


Батерс - з турецької означає неприступність. Саме так назвали гірську річку, що пробігала під монастирськими стінами Манявського скиту. Поруч ще одна річка з зовсім чарівною назвою - Манявка(бо манить своєю красою). Через неї місточок і дорога до таємничого скиту.Монастир з церквою та храмом був оснований тут в 17-му сторіччі, та мав не аби яку історію та великий вплив в православному світі. Як часто буває в Карпатах, багато фактів та подій - це таємниця, покрита мороком. Монастир руйнували турки,потім його відроджували за допомогою украінських вельмож, а саме гетьмана Виговського(який за легендою там і похований, але фактично це не підтвержено). Потім австро-угорська влада майже розікрала і припинила діяльність скиту. Зараз багато монастирських цінностей та реліквій знаходяться в Відні, де-що в Львові.Відбудова та нове життя в Манявському скиті співпало з розпадом Радянського Союзу. Є ще одна цікава історія, пов*язана з комуністичною владою, але тут треба забігти далеко наперед(чи краще сказати назад, в минуле). В 13-те сторіччя. Два монахи з Києво-Печерської лаври вирушили в пошуках джерельної води, що була б схожа на цілющу печерську. Так дійшли вони до мальовничої гірської ущелини та знайшли там камінь(зараз назва його Блаженний)з якого витікало маленьке джерело.Смак води священної та джерельної був ідентичним. Саме завдяки цьому і був пізніше заснований монастир. Зараз в кілометрі крутого схилу від скиту під Блаженним каменем витікає маленьке джерело, як раніше. А за часів радянської влади цілюща вода зникла, і з*явилася лише з розпадом союзу. Цікавою є і сповідь про те, як являлась ченцям скиту Богородиця, та корила їх за гріхи. А ще реальна історія, як сучасному власнику однієї з чудотворних ікон Манявського скиту наснилася Божа Матір, та попросила віднести ікону на Україну на священний Афон. Власник - грузин, поїхав шукати, де у нас міг бути Афон, але нічого не знайшов і повернувся з іконою назад, у Грузію.Через декілька років йому знову у сні прийшла Богородиця, з тим же проханням. За допомогою істориків і краєзнавців грузину пощастило дізнатись, що це місце є Манявський скит, бо саме його заснували вихованці Афону. Так ікона повернулася через віки на своє місце. Кажуть, що таємний хід під землею продовжується 30 кілометрів, та поєднує Манявський скит з Пнівським замком. Вхід в підземелля справді вражає. Туди може в*їхати камаз))А ще в скиті існує багато цікавостей, пов*язаних з легендарним Довбушем, з різною чортівщиною і навіть з державною дачою президента!


Открыть | Комментариев 30



Тема

Свадьба в Болгарии

 Свадьба в Болгарии


Фотограф в Болгарии

Ресторан в Старом Несебре


Апартаменты в Святом Власе


ОБОЗ.ua